Християнська ідея милосердя служила основою благодійної діяльності як громадських організацій, так і приватних осіб. В суспільній сфері Церква завжди прагнула виконати подвійне завдання: поширювати вчення Євангелія та піклуватись про корисне служіння людям. Слідуючи християнському вченню, Церква приймала відповідні рішення на Вселенських соборах та протягом тривалого часу не просто брала активну участь у справі соціальної допомоги і підтримки, а й відігравала в цьому провідну роль.

Українська Греко-Католицька Церква усвідомлює важливість того, щоб її соціальне служіння носило організований, систематичний та професійний характер, спрямовувалось на усіх, незалежно від етнічної чи релігійної належності та не було засобом прозелітизму. УГКЦ здійснює своє соціальне служіння в таких напрямах: робота з дітьми та молоддю, в сфері охорони здоров’я та здорового способу життя, робота в громаді, робота з мігрантами, допомога сім’ям, допомога особам з функціональними обмеженнями, допомога самотнім престарілим людям, ув’язненим та людям без постійного місця проживання, допомога тим, хто постраждав внаслідок стихійних явищ чи катастроф.

Церква реалізує свої соціальні програми через місцеві релігійні громади та церковні мирянські рухи, що діють при парохіях; через мережу МБФ „Карітасу України", який є офіційною благодійною організацією УГКЦ; через чернечі чини та згромадження; шляхом співпраці з громадськими благодійними фондами, організаціями та рухами. Для організації та координації цієї роботи в певних напрямках створено відповідні управлінські структури – комісії. Така структурованість соціального служіння сприяє його систематизації та професіоналізації.