Стратегія соціального служіння УГКЦ на період 2017 – 2021 р. Б.

Posted on Posted in Бібліотека, Вибране, Новини

Соціальне служіння – діяльність, спрямована на розв’язання соціальних проблем та забезпечення соціальної справедливості, що охоплює весь спектр соціальної активності та включає в себе надання волонтерської допомоги, благодійництво і організовані форми надання соціальних послуг потребуючим особам та групам, задля забезпечення їх цілісного розвитку.

Соціальне служіння Церкви має своїм фундаментом та рушієм віру і виражає дияконійну природу Церкви, будучи частиною триєдиної місії Церкви: звіщати Добру Новину (Керигма), освячувати (Літургія) та служити (Дияконія).

«Дияконія, або служіння любові чи «харитативна діяльність» виражає внутрішню природу Церкви та виявляє, наскільки живою є та чи інша парафія. Це служіння ближньому випливає з нашого закорінення в Христі. Діяльна любов ближнього є покликанням і завданням кожного без винятку християнина. Парафіяльний рівень має слугувати фундаментом, на якому будується і діє служіння ближньому. Лише тоді зможемо вважатися живими християнами, коли наші парафії стануть місцем, де піклуються про сироту, заступаються за вдову, допомагають убогому і розділяють страждання із хворими. Так об’являтимемо світові материнське обличчя Церкви та станемо живим знаком присутності Бога серед людей…» (З Послання «Жива парафія – місце зустрічі з Живим Христом»).

Дана Стратегія розроблена з метою розвитку спроможності УГКЦ забезпечити гідну відповідь на існуючі та прийдешні суспільні виклики і домогтися підвищення ролі нашої Церкви у поширені християнських цінностей серед суспільства, громад, родин та осіб.

Стратегія соціального служіння УГКЦ має наступні пріоритетні цілі:

1. Плекання духа жертовності та соціальної відповідальності;

2. Служіння на благо нужденних;

3. Інституційний розвиток та професіоналізація соціального служіння УГКЦ.

Стратегічна ціль №1. ПЛЕКАННЯ ДУХА ЖЕРТОВНОСТІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Актуальні потреби:

1. Популяризація соціального служіння.

- Представлення та популяризація серед вірних та в суспільстві соціального служіння загалом та УГКЦ, зокрема, з метою формування позитивної настанови та заохочення інших до соціального служіння. Представлення соціального служіння через медіа, фільми, статті, книги;

- Поширення інформації про соціальне служіння УГКЦ, у тому числі у вигляді практики проведення «соціальних днів» в парафіях з свідченнями та презентаціями;

- Заохочення до соціального служіння (дияконії) через євангелізацію («віра без діл мертва» Яків, 2.26);

- Формування розуміння та свідомості щодо важливості соціального служіння у мирян, священиків та єпископів. Важливість їх особистого свідчення.

2. Системний розвиток.

- Формування духа жертовності шляхом залучення вірних до планування, фінансової підтримки та безпосереднього здійснення соціального служіння;

- Виявлення соціальних потреб та приорітетів на парафіяльному, єпархіальному та загальноцерковному рівні рівні;

- Розвиток волонтерського руху;

- Розвиток припарафіяльної харитативної діяльності;

- Розвиток соціальної відповідальності бізнесу на місцевому та загальноцерковному рівнях;

- Пропагування соціального підприємництва;

- Вплив на формування державної політики в соціальній сфері;

- Забезпечення фінансовими, матеріальними та кадровими ресурсами діяльності з соціального служіння.

Завдання \ Очікувані результати:

1.1. Збільшення обсягу та якості волонтерської діяльності в межах соціального служіння УГКЦ.

1.2. Збільшення обсягів фінансових та матеріальних надходжень від благодійників.

1.3. Збільшення кількості залучених соціально відповідальних бізнесів.

1.4. Регулярне інформування церковних спільнот та суспільства про успішні практики, проекти та програми соціального служіння УГКЦ.

Стратегічна ціль №2. СЛУЖІННЯ НА БЛАГО НУЖДЕННИХ.

Актуальні потреби:

1. Системний розвиток служіння.

- Здійснення оцінки потреб в соціальних послугах та видів діяльності з соціального служіння в громадах (парафіях, єпархіях) на постійній/регулярній основі;

- Розвиток професійних послуг (соціальні, медичні, освітні, юридичні тощо) для забезпечення потреб соціально вразливих груп;

- Формування стандартів послуг та видів діяльності;

- Систематизація підготовки та мотивації осіб, котрі здійснюють служіння;

- Підвищення кваліфікації та розвиток послуг фахівців з числа християн;

- Урізноманітнення джерел фінансування проектів та видів діяльності з соціального служіння;

- Забезпечення кадрового складу для нових проектів;

2. Представництво інтересів нужденних.

- Формування позиції УГКЦ з оцінки актуальних соціальних проблем, бачення шляхів їх вирішення в Україні та світі, механізмів їх лобіювання;

- Формування політики і практики допомоги нужденним у родині, громаді, суспільстві та державі.

Завдання \ Очікувані результати:

2.1. Збільшення обсягу та покращення якості послуг і допомоги нужденним на місцевому та загальноцерковному рівнях.

2.2. Запровадження нових послуг і видів допомоги \ підтримки відповідно до потреб нужденних та викликів сьогодення.

2.3. Розвиток послуг з індивідуального та групового представництва інтересів соціально вразливих груп населення на місцевому рівні.

2.4. Промоція прийняття нових та/або внесення змін до існуючих нормативних актів на національному, регіональному та місцевому рівнях що регламентують забезпечення прав та потреб нужденним.

Стратегічна ціль №3. ІНСТИТУЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ТА ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО СЛУЖІННЯ УГКЦ.

Актуальні потреби:

1. Визначення засад та принципів соціального служіння.

- Визначення пріоритетів у соціальному служінні УГКЦ на найближчі 5 років, відповідно до зовнішніх викликів/можливостей, внутрішніх сильних сторін;

- Розробка нормативної бази документів (канонічних та юридичних) щодо провадження соціального служіння. Розробити «Соціальний директоріум» (методичні матеріали, кращі практики, програмні документи);

- Розвиток організаційної структури УГКЦ по забезпеченню діяльності з соціального служіння (політики, програми, проекти, персонал, практики);

- Розробка стратегій для всіх структур (комісій, відділів) щодо своєї діяльності, і щодо того, що дана структура може/має зробити в соціальному служінні. Розробка стратегії (єпархіальні та загально церковні, стратегії Комісій) щодо певних напрямків діяльності (діти-сироти і т.п.);

- Забезпечення прозорості і звітності, систематичного інформування про соціальну діяльність;

- Впровадження міжнародних (Карітас Інтернаціоналіс) стандартів послуг, менеджменту, процедур, організаційних процесів, ціннісні/етичні принципи (стандарти).

2. Координація діяльності.

- Збір інформації про проекти, послуги та види діяльності з соціального служіння;

- Належна оцінка та використання існуючого позитивного досвіду соціального служіння УГКЦ;

- Координація різних форм та напрямків соціального служіння різних структур та організацій на загально церковному та єпархіальному рівнях;

- Запровадження діяльності рад/комісій з представників різних організацій та проектів соціального служіння на єпархіальному рівні. Призначити повноважну відповідальну особу за координацію та моніторинг соціального служіння на єпархіальному рівні. Призначення відповідальних за соціальне служіння в парафіях;

- Інтегрування дияконії у загальносуспільний простір, шляхом активного включення соціальних організацій та ініціатив УГКЦ до загальнонаціональних та місцевих 4 платформ, коаліцій та форумів НУО та органів влади, котрі працюють у соціальній сфері;

- Створення інформаційної електронної платформи на єпархіяльних та загально церковному рівнях з метою інформування про проекти, методології, технології, джерела фінансування, можливості підвищення кваліфікації тощо.

3. Професіоналізація.

- Системних підхід до формування кадрового ресурсу в проектах соціального служіння УГКЦ (Комісія кадрового забезпечення). Практика для семінаристів в Карітасах та ін.. організаціях;

- Організація навчання осіб, котрі задіяні до соціального служіння. Поширити практику вишколів для мирян, лідерів. Налагоджувати співпрацю з навчальними закладами (семінарії, УКУ (соціальна педагогіка) і т.п.) щодо навчання і підвищення кваліфікації.

- Розвиток знань щодо забезпечення життєздатності організацій, проектів та видів діяльності з соціального служіння. Запровадження на постійній основі курсів підвищення кваліфікації священиків, керівників організацій та проектів, практичних працівників (соцпрацівників та робітників, соціальних педагогів, психологів тощо).

Завдання \ Очікувані результати:

3.1. Збір інформації та постійний облік видів діяльності, послуг, програм та проектів з соціального служіння УГКЦ.

3.2. Стандартизація послуг та видів діяльності з соціального служіння УГКЦ.

3.3. Розробка, вдосконалення та систематизування політик що регламентують соціальне служіння УГКЦ.

3.4. Забезпечення прозорості, підзвітності та дотримання міжнародних стандартів діяльності з соціального служіння із залученням практик міжнародних організацій (Карітас Інтернаціоналіс).

3.5. Забезпечення діяльності відповідальних за розвиток соціального служіння УГКЦ осіб \ підрозділів \ відділів на національному, єпархіальному та парафіяльному рівнях.

3.6. Розвиток парафіяльних Карітасів та діяльності з соціального служіння на парафіяльному рівні.

3.7. Вдосконалення та забезпечення функціонування системи підготовки семінаристів, священиків, керівників та працівників і мирян щодо розвитку та соціального служіння.

3.8. Функціонування національного веб-ресурсу з метою поширення інформації про соціальне служіння УГКЦ, управління та адміністрування проектів та програм, обмін досвідом та підвищення кваліфікації тощо.

3.9. Участь організацій, установ та представників УГКЦ в загальнонаціональних та місцевих платформах, коаліціях та форумах НУО та органів влади, професійних об’єднаннях котрі працюють у соціальній сфері.