«Проблему міграції не можна вирішити, відсилаючи мігрантів додому», – д-р Крістіан Мюллєр, Німеччина

Posted on Posted in Проблеми міграції

З 17 по 26 вересня, в Україні гостювали 15 провідних німецьких експертів  - представників церковних структур Німеччини, соціальних і релігійних організацій, які в рамках німецько-української програми вивчали стан української трудової еміграції. Ініціатором їхнього приїзду до нашої країни виступив фонд “Реновабіс”, який займається налагодженням зв’язків між Німеччиною і країнами Східної Європи. Українську сторону представляла Комісія УГКЦ у справах мігрантів у партнерстві із Карітасами Самбірсько-Дрогобицької та Івано-Франківської єпархій.

Німецьку візію під час дискусії озвучили, зокрема, Д-р Крістіан Мюллєр, Департамент політичних та соціальних аспектів міграції Католицького секретаріату Конференції єпископів Німеччини та  Фредеріке  Веде, журналістка німецького громадського радіо. До участі в дискусійній панелі були також запрошені Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії, Голова Пасторально-місійного відділу УГКЦ, Сергій Олійник, Заступник голови Президії Ради з питань міграції при Кабінеті міністрів України,  Оксана Іванкова-Стецюк, кандидат соціологічних наук (Інститут народознавства НАН України). Модератором дискусійної панелі виступив Андрій Васькович, Президент Міжнародного благодійного фонду Карітас України.

Серед ключових доповідей панельної дискусії була виразно означено виступ Владики Йосифа (Міляна), який наголосив на тому, що вивчення і розв’язання викликів міграції варто починати із занурення у живі людські досвіди, а не з статистичних даних. «Ми мусимо пам’ятати, що кожна окрема людина є величезним скарбом, і за нею стоїть Христова Церква»,  зауважив Владика Йосиф. Він також закцентував на тому, що міграція ставить виклики і у зміні форм організації душпастирства.

Іншою частиною круглого столу стало питання про те, чому Німеччина всіляко протистоїть збільшенню міграційних потоків до своєї країни, і що лежить в основі  цього відсторонення, якщо де-факто вона потребує мігрантів для свого розвитку?

«Ми довго заперечували, що Німеччина  – це країна мігрантів. І тільки останні п’ять років  у нас почалося політичне обговорення цих процесів, а відтак  – створення системи інтеграційних програм для мігрантів. Сьогодні ми повинні  усвідомити – проблему міграції не можна вирішити, відсилаючи мігрантів додому. Варто вирішувати їхні проблеми тут. Світ змінюється дуже швидко, й інколи я, до прикладу, їдучи в автобусі в Берліні, раптом помічаю, що я єдиний німець. Але саме це означає для мене, що ми повинні перемогти свій страх перед  мігрантами і почати разом нормальне співвіснування», – зауважив під час свого виступу Д-р Крістіан Мюллєр.

«Чим менше ми знаємо, тим більше упереджень у нас є,  – вважає Фредеріке  Веде, журналістка німецького громадського радіо. – Дуже прикро це визнавати, але дискусія  щодо мігрантів у німецькому суспільстві  щойно починається. Ми і справді весь цей час уникали навіть згадки про мігрантів на суспільно-політичному рівні, не  кажучи вже про вирішення їхніх проблем. Ми ставилися до них так, наче їх не існує. Я думаю, так відбувалося тому, що Німеччина насправді має сильний травматичний досвід  від  турецької міграції, яку ми пережили у шістдесятих-сімдесятих роках минулого століття. Але сьогодні ми не маємо жодного права на уникання проблем, які витворює міграція до Німеччини інших народів. Наше першочергове завдання  – якомога більше дізнатися про природу цього явища, його глибинні процеси, а відтак   – почати процеси інтеграції».

Водночас Фредеріке Веде наголосила на тому, що не будучи знайомою з Україною досі, також мала власні  стереотипи, які, проте,  за час програми були зруйновані.  «Пізнаючи глибше українську міграцію через проживання  і перебування в українських сім’ях, ми зрозуміли: ви маєте колосальний скарб – віру, на яку ви, українці, можете покладатися навіть тоді, коли здавалося б не маєте для цього жодних ресурсів».

Власним поглядом на виклики у німецько-українських стосунках щодо питання міграції поділився і Григорій Селещук, голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів.  «Німецькі експерти, яких ми сьогодні приймаємо в Україні, приїхали з власним  баченням нашої реальності. Проте, мені здається, що  досвід проживання в українських сім’ях протягом кількох днів дуже багато чого змінив в їхньому світогляді. Щойно зараз більшість колег з Німеччини починають усвідомлювати, що причиною нашої міграції є не тільки бідність. Глибинна проблема у тому, що тисячі, мільйони українців, не знаходять для себе можливостей реалізувати себе в цій країні. А потреба людської самореалізації стоїть на одному рівні з потребою сну і їжі».

Окрему дискусію викликала  доповідь Сергія Олійника, який представляв Раду з питань міграції при Кабінеті міністрів України. На його думку, те, що в Україні досі не розроблено навіть  законодавства, яке б регулювало процеси української трудової міграції, є наслідком постійних політичних протистоянь. Окремо Сергій Олійник наголосив на тому, що в Україні є сім(!) міністерств та відомств, які займаються міграцією, проте, в українському законодавстві досі не визначено навіть правового статусу українського трудового мігранта, не кажучи вже про розроблення стратегічної міграційної політики.

«В центрі державної політики повинно стояти питання захисту прав та інтересів трудових мігрантів, а також можливості їх повернення в Україну. Проте саме на цьому окремі політики  здійснюють великі маніпуляції», – вважає він.

Наступного дня, 25 вересня, на завершення німецько-української програми, її учасники зустрілися з Владикою Венедиктом (Алексійчуком), Єпископом-помічником Львівської архиєпархії, з яким, зокрема, обговорили питання поділу завдань і ролей між  Церквою та суспільством,  можливостей, які усвідомлює УГКЦ, а також – способів реакції людського індивідууму на байдужість, у випадку якщо  амбівалентністю заражені не тільки спільноти вірних, але й сама Церква, як інституція.

Світлана Одинець, координатор проектів

Комісії УГКЦ у справах мігрантів