Синод вивчав документи Католицької Церкви щодо міграції

Posted on Posted in Проблеми міграції

«На даний час в Європі проживає 34 млн. емігрантів, з яких 22 млн. не є громадянами ЄС. Усвідомлюючи, що для Господа ніхто не є чужинцем, Католицька Церква не ділить мігрантів на легальних і нелегальних, але усім надає необхідну духовну поживу», – йдеться у співдоповіді виконавчого секретаря Пасторально-місійного відділу УГКЦ о. Василя Поточняка, яку він виголосив на Синоді Єпископів. Назва співдоповіді: «Католицька Церква і міграційне питання».

Папа Іван Павло II Апостольською Конституцією «Добрий Пастир» (Pastor Bonus) 1988 року створив Папську Раду душпастирства Мігрантів і подорожніх (Pontificio Consiglio della Pastorale per i Migranti e gli Itineranti), яка сьогодні є найвищим церковним органом, що опікується мігрантами. «Ця Рада є інструментом в руках Папи, – зазначив отець Поточняк. – Головне її завдання – забезпечити у всіх помісних Церквах якісну духовну опіку для категорії осіб, які з причин надзвичайних ситуацій не можуть належати до нормальних парохіяльних спільнот. Це переважно мігранти, вигнанці, біженці».

Друга компетентна церковна структура душпастирства мігрантів-католиків – Конгрегація Східних Церков, покликана дбати, щоб саме східні католики мали всі умови для розвитку та поглиблення власних духовних потреб.

Окрім постанов II Ватиканського Собору, Апостольська Столиця видала ще два фундаментальні документи, в яких описано способи реагування на емігрантську дійсність: Апостольську Конституцію «Вихід Назаретської Родини» (Exsul Familia Nazarethana) 1952 р. та Інструкцію «Любов Христа до мігрантів» (Erga migrantes caritas Cristi) 2004 р. – головний документ Католицької Церкви, яким нині керуються Конференції Єпископатів світу.

«Інструкція особливо важлива для нашої Церкви в її сьогоднішніх умовах праці з мігрантами, – підкреслив о. Поточняк, колишній пасторальний координатор греко-католиків українців в Італії. – Церква повинна підходити до факту міграції також і з позитивного боку, беручи до уваги три головні напрямки служіння – внутрішньо-церковний, екуменічний та міжрелігійний. Вихідним пунктом у душпастирстві мігрантів є Христові слова: «чужинцем був, і ви мене прийняли». Оскільки Христос асоціює себе із мігрантом, а Його Церква є подорожуючою на цій землі, то турбота про емігрантів належить також до суті її посланництва», – робить висновок о. Василь Поточняк.

Інструкція заохочує єпископів ініціювати теоретичне, наукове вивчення проблеми еміграції у католицьких школах та університетах, аж до створення окремого інституту. Це дозволить майбутнім священикам розуміти потреби місійного служіння.

Департамент інформації УГКЦ