Вже чотири місяці поспіль у «Центрі дозвілля та соціальної реабілітації для молодих людей з особливими потребами» при БФ «Карітас-Львів УГКЦ» діє театр «Вогники любові». Щотижневі репетиції дали свої плоди: виступи акторів-аматорів вже побачили на сценах у Львові і Дрогобичі, незабаром вони відвідають Стрий.
Керує театральним гуртком Лілія Сютик – педагог, психотерапевт, за плечима якої багаторічний досвід праці з молоддю з особливими потребами. Зокрема, понад вісім років Лілія Сютик займалась театром тіней «Картинка», де актори – з синдромом Дауна, аутизмом, розумовою відсталістю. «Життя – це розвиток. Ми постійно змінюємось, тому ми весь час цікаві. Молодь міняється, а ми – біля неї. Вони дають багато життєрадісності. Мені з ними добре», – розповідає Лілія Сютик. Спочатку вони вчились відчувати один одного, концентруватись на сцені, орієнтуватись у навколишньому просторі. Ділились на дві групи – одна ставила сценку, а інша в той час спостерігала, потім обмінювались думками, ідеями, зауваженнями. Творили всі разом – як краще показати те чи інше явище, подію, персонаж. Згодом дозріли до повноцінної вистави «Надмірна мамина любов», яку показали на щорічному фестивалі «Непротоптана стежина», а також під час урочистостей з нагоди 20-ліття соціального служіння БФ «Карітас-Львів УГКЦ» – на сцені Центру творчості дітей та юнацтва Галичини «Погулянка». Виступи акторів викликав хвилю оплесків, адже супроводжувались грою на музичних інструментах, спеціальними ефектами. Око милували оригінальні костюми, красиві декорації. За виступ на фестивалі колектив отримав грамоту-подяку.
Ідея навчити молодь театральному мистецтву визріла у Наталі Загайко, керівника «Центру дозвілля та соціальної реабілітації для молодих людей з особливими потребами». «Ми хочемо, щоб наша молодь розвивалась, здобувала нові навики, виявляла приховані таланти, що допоможе їй краще адаптуватись у соціумі, а також спонукати інших до розвитку, до роздумів», – зазначає Наталя Загайко.
Батьки відзначають, що внаслідок театральних занять діти стали більш розкутими, у них з’явилось більше життєвої сили і радості. «Мені тут добре. У мене багато друзів. Мені подобається грати на сцені», – ділиться Анастасія, з синдромом Дауна, що також пише вірші, має ніжну поетичну натуру.
Користувачі проекту відвідують також професійні львівські театри. Проект працює вже 15 років і, хоч сьогодні переживає певні фінансові труднощі, та, попри все, керівник і соціальні працівники не покладають рук, а продовжують далі активно працювати, шукають нові творчі можливості і прагнуть їх реалізовувати. Цьогоріч «Центр дозвілля та соціальної реабілітації для молодих людей з особливими потребами» частково підтримуватиме Львівська міська рада.
Користувачі проекту поїдуть також до Кракова, на Світові дні молоді та зустріч з Папою Франциском. Вони сподіваються, що і там буде нагода показати своє мистецтво.