Доступний новий посібник «Любов’ю служіть один одному»

Posted on Posted in Новини

Дорогі друзі!

Ми раді представити вам посібник «Любов’ю служіть один одному» (див. Гал 5, 13). Він призначений передусім для допомоги в організації соціального служіння у парафіях УГКЦ. (Завантажити повну версію посібника можна за цим посиланням).

Соціальне служіння Церкви має своїм фундаментом та рушієм віру і виражає дияконійну природу Церкви, будучи частиною триєдиної місії Церкви: звіщати Добру Новину (Керигма), освячувати (Літургія) та служити (Дияконія). Соціальне служіння – діяльність, спрямована на розв’язання соціальних проблем та забезпечення соціальної справедливості. Воно охоплює весь спектр соціальної активності та включає в себе надання волонтерської допомоги, благодійництво і організовані форми надання соціальних послуг потребуючим особам та групам задля забезпечення їхнього цілісного розвитку.

Метою соціального служіння УГКЦ, як це випливає із накресленої Синодом Єпископів УГКЦ стратегії «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», є об’являти світові материнське обличчя Церкви та бути живим знаком присутності Бога серед людей: «Дияконія, або служіння любові чи «харитативна діяльність» виражає внутрішню природу Церкви та виявляє, наскільки живою є та чи інша парафія. Діяльна любов до ближнього є покликанням і завданням кожного без винятку християнина. Парафіяльний рівень має слугувати фундаментом, на якому будується та діє служіння ближньому. Лише тоді ми зможемо вважатися живими християнами, коли наші парафії стануть місцем, де піклуються про сироту, заступаються за вдову, допомагають убогому і розділяють страждання з хворими».

Цей посібник є методичною допомогою єпархіальним куріям та парохам, які, відповідно до затвердженої в 2016 році Синодом єпископів Стратегії розвитку соціального служіння УГКЦ, прагнуть заснувати або реорганізувати соціальне служіння на парафіях – парафіяльні Карітаси. Під «парафіяльним Карітасом» ми маємо на увазі будь-яку парафіяльну пасторальну структуру або спільноту, яка здійснює соціальне, харитативне або благодійне служіння в місцевій громаді. Ми сподіваємося, що посібник полегшить їхню роботу, надавши чіткі вказівки щодо різноманітних освітніх і формаційних зустрічей з парафіяльними спільнотами.

Організація соціального служіння на парафіях має, на нашу думку, включати такі етапи:

Виявлення та залучення до соціального служіння ініціативних і небайдужих парафіян. Першим кроком для успішного впровадження соціального служіння в парафії є виявлення ініціативних, соціально активних людей серед парафіян, які готові присвятити час на соціальну діяльність в рамках парафії.

Всі структури соціального служіння створюються, спираючись на людей доброї волі серед парафіян (волонтерів), які готові пожертвувати свій час та інші ресурси на благодійну діяльність. Тож створення парафіяльних Карітасів є виявом самостійної діяльності парафіяльної громади. При створенні парафіяльних структур соціального служіння слід завжди реально оцінювати наявність людських та матеріальних ресурсів парафії, плануючи соціальну діяльність відповідно до наявних ресурсів.

Виявлення соціально незахищених категорій людей, які потребують допомоги. Жива парафія не повинна закривати очі на потреби, турботи та надії людей, які живуть на території парафії.

Зокрема, парафії повинні звернути увагу на вразливі категорії людей, які потерпають від негативних наслідків процесів у державі й у світі та від тривалої економічної кризи. Перш за все тут йдеться про осіб, які без сторонньої допомоги і супроводу не можуть дати собі ради. Крім того, слід звернути увагу на людей, які постраждали внаслідок війни, а зараз живуть серед нас: це сім’ї загиблих, поранені, внутрішньо переселені особи. Вони часто потребують не стільки і не тільки матеріальної допомоги, як нашого співчуття, розуміння і солідарності. Тому в кожній парафії, яка збирається виконувати соціальне служіння, потрібно створити «карту потреб» людей, які живуть на її території. Саме питання про потреби людей також повинно стояти на початку організації соціального служіння на парафії.

Підтримка та сприяння парафіям від відповідального за соціальне служіння у єпархії. Для заохочення та допомоги у створенні структур парафіяльного соціального служіння (тобто парафіяльних Карітасів) у кожній єпархії має бути відповідальна особа (синкел).

Там, де діють єпархіальні та екзархальні структури Карітасу, вони надаватимуть методологічну та організаційну допомогу парафіяльним громадам для створення і розвитку структур та підтримки діяльності соціального служіння на місцях.

Усі перераховані завдання не потребують великих матеріальних ресурсів. Передумовою для їх виконання є добра воля і готовність пожертвувати свій час та сили для того, щоби виявити милосердя потребуючим. А джерелом і рушійною силою дияконії милосердя є віра.

Людина, яка щиро допомагає ближнім, нічого не втрачає, але здобуває і отримує від Господа незрівнянно більше. Як каже апостол Павло: «Хто скупо сіє, скупо буде жати, хто ж щедро сіє, той щедро жатиме. Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо. А Бог спроможний обсипати вас усякою благодаттю, щоб ви всього мали завжди по достатку та, щоб вам ще залишилось на всяке добре діло» (2 Кор 9, 6-8).

Дана книжка – плід тривалої співпраці між Карітасами різних країн світу задля підтримки розвитку парафіяльних харитативних ініціатив. Також представники різних єпархій УГКЦ брали активну участь у підготовці адаптованого для УГКЦ видання цього посібника, долучаючись до розробки його теоретичних і практичних частин.

Ми щиро вдячні нашим давнім партнерам – Католицькій службі допомоги (США) – за фінансову і професійну підтримку. Завдяки їхній готовності до співпраці ми з радістю передаємо цей посібник до ваших рук.

Бажаю щедрого Божого благословення на Ваше служіння!

† Василій (Тучапець),

Голова Відділу соціального служіння УГКЦ